Отправлено: 18.03.10 14:53. Заголовок: КОРІНЬ І КРОНА РОДУ ДРАГІВ

Чергова зустріч у клубі «Родичі — Велика сім`я», що діє при Бібліотеці української літератури, була присвячена зазнайомленню з традиціями українського роду Драгів із села Ліщин, що на Житомирщині. Про неабиякий внесок в історичну пам`ять села цього роду, який у далекій минувшині ввібрав у себе древню козацьку гілку та принесену з-за Карпат і теж навіки прищеплену до українського древа словацьку павіть, свідчить те, що одна з вулиць Ліщин здавен була названа Драговою.
Звідти пішли у широкий світ талановиті митці — художники Володимир та Микола Драга, народна артистка України Валерія Драга-Сумарокова, а також звитяжні, як і належиться представникам козацького роду, військовики — офіцери радянської, а потім російської та української армій.
Звідти, од білостінної хати під солом`яною стріхою, де в колгоспників Арсена та Устини Драгів народилося дванадцятеро діточок, розпочався й стрімкий життєвий шлях допитливого та жадібного до знань юнака Андрія Арсеновича Драги, нині москвича, професора, академіка, полковника СВР РФ, що є до того й активним читачем нашої Бібліотеки. Саме він і представив зібранню в клубі «Родичі — Велика сім`я» пам`ять свого славного роду, зафіксовану й у численних документальних свідченнях — фотознімках, книгах, картинах, а також у зворушливих меморіумах — вишиваному українському рушнику та квітчастій маминій хустині, що як святині зберігаються в московському домі уродженця українських Ліщин.
Експонати влаштованої в конференц-залі БУЛ виставки родинних реліквій виразно ілюстрували по-військовому лаконічну, але від того не менш зворушливу розповідь Андрія Арсеновича. Ось батько (на старовинній світлині й на чудовій картині брата-художника Миколи) — він у будьонівці, однак чимось нагадує й козака-запорожця, а ось — незабутній неньчин образ, також увічнений в циклі братових картин. Стільки згорьованості й страждань закарбувалося на її прекрасному обличчі, стільки сили й наснаги, що, попри все, перейшли в дітей життєтворчо, — у натруджених руках колгоспної селянки. Вдивляючись у численні малюнки Миколи Драги можна увіч побачити середовище, речовий і духовний світ, що формували характери, світогляд, красу представників цього роду. Це — і заповіти предківські, й шевченкова книжка в юначих руках, й несказанна мальовничість ріднокраю, явлені в картинах і малюнках українського художника з родинного вернісажу Андрія Драги.
Не менш цікавою була й розповідь Андрія Арсеновича про особисті життєві шляхи-дороги офіцера-розвідника, сповнені романтики й ризику, напруженої інтелектуальної та духовної діяльності. І куди б не відряджали його сувора доля й командування — до Мозамбіку чи Анголи, Йємену чи Афганістану, де йому доводилося виконувати відповідальні місії, спеціальні завдання, долати труднощі, здобувати перемоги, — офіцерові завжди допомагали відчуття рідного кореня, глибинний непоказний патріотизм. Прочитаймо лишень уривки з його закордонних щоденників. «Выходные дни - конец рамазана. Отдыхаю, читаю «Кобзаря» Т.Г.Шевченко в оригинале. Стихи потрясающие! В определенной мере их дух созвучен моему состоянию и настроению в отрыве от Родины…». «…в Кабуле. Видно много грязных, очень загорелых ребят, работающих на швейных машинках, продающих самостоятельно товары в лавках и на улицах, тянущих тяжело груженные тачки, пасущие скот. Поневоле вспоминаю свое беспросветное голодное детство, бесправное безотцовское выживание пастушком у состоятельных односельчан каждое лето, голодовку 1946-1947 гг., постоянный труд в домашнем огороде в 60 соток, почти бесплатный рабский труд на колхозном поле, заготовку дров, соломы для печки, сбор колосков, безысходность и каторжный труд ни с кем не сравнимой по доброте, трудолюбию неграмотной, но мудрой мамы и мое огромное тяготение к знаниям и книгам (благо в клубе, а затем в доме культуры была неплохая библиотека), за что в детстве меня дразнили братья (нас было в семье 5 братьев) и соседские мальчишки 'профессором'. Так как мама была глубоко религиозным человеком, нам очень много помогали выживать верующие люди. Заложенные ею в детскую душу нравственные принципы составили основу моей натуры».
Зустріч з полковником А.А. Драгою відбувалася напередодні Дня захисника Вітчизни, то ж природно, що не обійшлося й без розповідей про звитяжні справи нашого гостя. Знов-таки наведемо епізоди з його бойового щоденника. «…провели операцию по секретной доставке на военный аэродром Баграм (примерно в 60 км от Кабула) министров бывшего правительства Тараки - Сарвари, Гулябзоя и Ватанжара… Их спрятали в большой фанерный ящик, который мы в темное время перенесли с виллы в гараж, погрузили на грузовую крытую автомашину. А затем доставили к советскому военно-транспортному самолету в сопровождении вооруженной группы. Афганский патруль груз не проверял, так как еще верил шурави. Так что все завершилось благополучно. В честь удачно проведенной операции нам от имени генерала Иванова Б.С. вручают по пачке сигарет 'Столичные'. Мы все выкуриваем по сигарете, хотя я не курящий. На сигаретной коробке ставим дату 19 сентября 1979 г. в честь успешного финала специальной операции и того, что нам удалось избежать вооруженного столкновения при защите жизни охраняемых лиц». А ось — глибоко особисте, родинне: «Сегодня почти весь отряд «Зенит» во главе с начальником и его заместителем вылетает на Родину. С утра мы поехали провожать своих. Настроение у ребят приподнятое. Мы им немного завидуем… Самолет улетает, а мы мчимся в посольство. Там с радостью получаю пятое письмо от семьи. Меня очень ждут дома, дочурка плачет от тоски. Моя родная, любимая умница! Как хочется поскорее быть с семьей! Сын пишет по-прежнему обстоятельные письма. Чувствуется его взросление и какая-то основательность в суждениях. Жена, естественно, волнуется, переживает и ждет, ей трудно. Видимо, время и расстояние - лучшие определители сущности близких людей. Разлука для супругов, несомненно, полезна. Она проверяет отношения и сближает. Надеюсь, что расставание поможет нам снять с себя шелуху, отдельные шероховатости и придирки во взаимоотношениях…»
Таким — мужнім і вразливим, аналітично розважливим і одухотвореним постав перед нами представник роду Драгів, відомий ще й як вчений, автор книг, присвячених проблемам безпеки, зокрема, безпеки духовної. Віднині дві книги А.А. Драги — «Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности» та «Коррупция и борьба с ней» стали надбанням нашої бібліотеки й з ними можуть ознайомитися зацікавлені читачі.

До того ж, як виявилося, є в нашого гостя й поетичний хист. Прочитані ним вірші, присвячені рідній землі, що дала йому крила для життєвого лету, зворушили учасників зустрічі, так само, до речі, як і чудова українська мова, збережена доблесним офіцером на крутих роздоріжжях його долі.
Од щирого серця привітали всі «родичі» Андрія Арсеновича Драгу та його старшого бойового товариша і теж читача нашої бібліотеки воїна-фронтовика Олега Григоровича Храбана з Днем захисника Вітчизни.
Воістину з такими людьми — козацькому роду нема переводу!

Віталій Крикуненко, автор проекту та ведучий клубу «Родичі — Велика сім`я»